Самовідданість і ентузіазм будівельників нового суспільства, відданість революційним ідеалам вражають ще більше, якщо згадати обстановку тих років. Зруйноване, потрясенное війною господарство, страшний голод, брак необхідних товарів - все це не могло не позначитися на зовнішньому вигляді людей. Люди змушені перешивати на одяг, ковдри, скатертини, драпіровки, доношувати старі речі. Швейники працювали над військовими замовленнями, але й обмундирування для армії не вистачало. Асортимент цивільного одягу початку 20-х років був дуже невеликий і складався в основному з речей, що з'явилися в передреволюційну епоху. Тепер вони знайшли інший зміст у вигляді нових людей. Так, кожанка, відома насамперед як одяг шоферів, стала своєрідною уніформою комісарів в армії, керівників робочих організацій. Продовжували носити «толстовки», гімнастерки, френчі, чоботи, широкі шкіряні ремені, сукні з солдатського сукна. Широку популярність придбали червоні косинки, які стали свого роду символом жінок-активісток. В самому характері форм цієї одягу миготять саме ті елементи, які були співзвучні духу революційного часу, військовій обстановці. Незважаючи на бідність і брак матеріалів, у вигляді людей знайшли відображення революційна підтягнутість, стан тієї бойової готовності, коли в будь-яку хвилину можна було перейти від мирної праці до сутичці з ворогом. Елементи одягу, як і в інші історичні епохи, склали єдиний ансамбль. Це живо відчувається у фотоматеріалах епохи громадянської війни, в картинах Б. Грекова, Б. Йогансона, К. Петрова-Водкіна, А. Дейнеки. Ці роки протікали в обстановці гострої ідеологічної боротьби на фронті мистецтва, боротьби, в якій стикалися не тільки вороги, а й люди одних політичних переконань, люди передових поглядів. Духом руйнування старого світу, а з ним і старої культури пронизані багато виступу великих діячів літератури і мистецтва. Характерним для них було ототожнення старої культури в цілому, будь то передова або реакційна, з буржуазною ідеологією, чужої та ворожої соціалістичної. Висловлювання про шляхи розвитку радянського костюма носили ще більш різкий характер. Тут тісно переплелися і суперечливо відобразились у чому заплутані і складні соціологічні проблеми костюма. До поняття «модного одягу» тоді рішуче віднесли всі види дореволюційного костюма. Та й саме слово «мода» стало означати буржуазний забобон, що втілює щось украй реакційний, вороже духу комуністичного побуту. Зерно істини в подібних висловлюваннях пролетарських діячів культури безсумнівно було: заперечуючи моду пішов суспільства, тим самим вони відкидали нефункціональність костюма минулого, його оформлювальні принципи, далекі від вимог практичної доцільності. Проте заперечення моди взагалі призвело до того, що майже на ціле десятиліття слово «мода» було заклеймено як буржуазне. Модний костюм сприймався як абсолютно неутилитарная форма, яка допускає декоративні «надмірності», в розряд яких потрапили краватки, яскравих кольорів чоловічі костюми та сорочки, оздоблення жіночих суконь мереживами і рюшами. Навіть капелюхи і портфелі, як приналежність буржуазії, яка на цей час піддано остракізму. Гранично скромний, пуританськи строгий костюм відповідав пролетарського поданням про соціалістичних формах одягу. Ситуація ускладнювалася тим, що з'явилися різні тлумачення «істинно соціалістичних» форм одягу - тлумачення, нерідко діаметрально протилежні і насправді ніяк не відносяться до цих специфічних проблем. Нерідко справедлива оцінка розвитку видів та форм одягу змішувалася з наївними і навіть комічними висловлюваннями. З'явилося чимало всіляких товариств, проголошуючи свої особливі принципи в області одягу. Найрадикальнішим із них було товариство «Геть сором!» - прообраз сучасних нудистів. Дивними й незрозумілими виглядали «арлекинские» вбрання футуристів, які прагнули і в літературі, і в побуті здійснювати свою новаторську «ультрареволюционную» програму. Заохочуючи нігілістичне ставлення до всього мистецької спадщини, вони висували нові гасла й в області костюма. Проте яскраве вбрання футуристів, як і екстравагантні нововведення багатьох подібних поборників нової одягу, служили лише для залучення уваги до тієї чи іншої художньої чи літературної угруповання, не вносячи нічого серйозного в програмну розробку нового побутового костюма. А в житті складалися нові принципи радянського костюма. Вони народжувалися в самої революційної середовищі, висловлюючи досить точно ті вимоги, які вважалися першочерговими в соціалістичної одязі. Невелика замітка в газеті «Життя мистецтва» жваво відтворює атмосферу того часу і формулює основні думки щодо нового костюма: «У приміщенні Комісаріату охорони здоров'я відбулося перше засідання, присвячене питанню про створення нового робочого костюма, який відповідав би сучасним вимогам. На засідання були запрошені представники мистецтва, медицини, технології і т. д. Група осіб, задавшаяся метою створити новий робочий костюм, виходить з того положення, що нинішній робочий костюм - робоча блуза - недостатньо раціональний. Велика російська революція повинна надати свій вплив і на зовнішній покрив людини. Новий костюм повинен бути не тільки зручний і витончений, але він також повинен перебувати в повній залежності від сучасних економічних умов і відповідати гігієнічним вимогам»1. Тут намічено напрямок, у якому слід розробляти нові форми костюма,- практичного та функціонального, що відповідає вимогам кожної професії. Умови життя багато в чому визначили конструктивні основи перших зразків костюма в послеоктябрьские роки. Ідея спортивного типу нової одягу частіше з'являється на сторінках газет і журналів початку 20-х років. У них відчутно бажання відірватися від старих функціональних форм, особливо жіночого костюма, скував тіло людини і стеснявшего його руху, негигиеничного, службовця більш украшательским цілям, ніж утилітарним. Присвячена проблемі нових форм костюма стаття «Організація тіла» різко негативно розцінює безглуздість форм старого костюма, шкідливий вплив на організм людини тісною і незручною взуття, громіздких, закривають усе тіло, жіночих суконь, безглуздих форм брюк-галіфе: «Форма костюма диктується модою, «красою», звичаєм, але ні в якому разі не доцільністю... Фізкультура може і повинна вийти за межі спортмайданчики і вже виходить. Минулого літа ходили в трусиках по місту не тільки в процесії (організовано), але й окремі товариші. Перший натиск на костюм зроблений»2. Ця стаття, багато в чому вірна, багато в чому наївна, відображає одну з основних тенденцій - пошук нових форм у спортивній та професійній одязі. Художники пропонували для впровадження в масову промислову продукцію безліч проектів, але, на жаль, вони майже не знайшли здійснення. На фото: Не вистачало спеціальних тканин для нового обмундирування, тому одяг частин Червоної Армії представляла досить строкату картину. В одному полку можна було бачити червоноармійську шинель поруч з кожанкой або суконної тужуркой, будьонівку поруч з безкозиркою, папахою і кашкетом. --------------------------- 1 Робочий костюм.- «Життя мистецтва», 1919, № 142, 1 стор.. 2 Т. Хокс. Організація тіла. - «Жовтень думки», 1924, № 2, стор 60 - 62.
1 2 3 4 5 Категорія: Радянський костюм \| Додано: (01.01.2016)
Переглядів: 1126 \| Рейтинг: 0.0/0

Ший сама

Все про шиття